150 років від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) (1871-1913), видатної української поетеси, громадської діячки.
Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – це лише незначний перелік характеристик Лесі Українки. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя – це слово, яке й зараз є актуальним.
25 лютого минає 150 років з дня народження Лесі Українки. У цю велику дату ми підготували для вас добірку цитат видатної поетеси, у яких є все: і кохання, і спогад про Батьківщину, і незламна сила духу. Черпайте мудрість та натхнення!
1. Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…
2. Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод — і стане льодом.
3. Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш.
4. Поетична мова — це найприродніша мова.
5. Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
6. Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
7. Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.
8. Краса – змагання до досконалості.
9. Мене любов ненависті навчила.
10. Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
11. Ну, як-таки щоб воля — та пропала? Се так колись і вітер пропаде!
12. Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш.
13. Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
14. Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
15. Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.
«Божая іскра» – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.
16. Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
17. Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
18. Всі – жінки, коли вони кохають.
19. Завжди терновий вінець
Буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
На Голгофу, ніж хід тріумфальний
20. Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
21. Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
22. Мене любов ненависті навчила.
23. Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
24. Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
25. Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
26. Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
27. У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-укр[аїнськи] (а надто вже коли писати дещицю), щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і т. п. Така легкість репутації приманює многих. Ще тепер можна у нас почути фразу: «Як се? От Ви казали, що NN дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по-нашому!» «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.
28. Чесний покриву не потребує.
Видатна поетеса, гордість української поезії. Леся Українка – одна з небагатьох представниць української літератури, ім’я і творчість якої знають далеко за межами нашої країни.