ГЛИНЯНСЬКА ГРОМАДА — спадщина, що живе

23 серпня, у День Державного Прапора України, Глинянська територіальна громада стала частиною великого мистецького дійства Львівщини — фестин «Відома/Невідома Львівщина», що відбулися на території історико-культурного заповідника «Древній Звенигород».

Цього дня в одному просторі зустрілися 16 територіальних громад області, щоб представити багатство своїх традицій, ремесел, музики, автентичної кухні та культурної спадщини. Мистецькі фестини стали не просто фестивалем, а своєрідною мандрівкою Львівщиною — можливістю побачити, наскільки різними й водночас близькими є наші громади.

Для Глинянської територіальної громади участь у такому масштабному заході стала передусім спільною справою.

Щоб гідно представити Глинянщину, об’єдналися активні, свідомі й небайдужі мешканці громади, працівники Глинянської міської ради, відділу освіти, культури, молоді та спорту, фінансового відділу, закладів культури та освіти, учасники творчих колективів, майстри, господині, волонтери — люди різних професій і поколінь.

До представлення громади долучилися Глинянський міський голова Володимир Чорнопис, начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Мирослава Колодій, працівники структурних підрозділів міської ради та установ громади.

Саме ця згуртованість дала змогу створити у Древньому Звенигороді цілісний образ Глинянщини — краю з давньою історією, самобутніми традиціями та людьми, які не лише бережуть отримане у спадок, а й продовжують його життя сьогодні.

Особливе місце у презентації громади посіла наша нематеріальна культурна спадщина — мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю.

Це не просто давнє ремесло. Це культурний код Глинянщини, мистецтво, яке формувалося поколіннями та стало впізнаваною ознакою нашого краю.

У презентаційній зоні громади були представлені глинянські килими та зразки візерункового текстилю, традиційні орнаменти й вироби, через які можна було відчути характер і мистецьку мову Глинянщини.

Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю внесене до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Традиція пов’язана не лише з містом Глиняни, а й із навколишніми селами громади. Саме тут упродовж поколінь народжувалися характерні орнаменти, поєднання геометричних і рослинних мотивів, зберігалися знання та майстерність ткацтва.

Експозиція була не просто виставкою красивих речей. Вона розповідала про живу традицію, яку маємо обов’язок берегти, досліджувати, популяризувати й передавати далі.

Глинянщина — не лише побачити, а й пізнати.

Інформаційна частина презентації допомагала гостям відкрити громаду значно ширше.

Для фестин були підготовлені інформаційні матеріали та презентаційні брошури, у яких зібрали найважливіше про культурні цінності, традиції, історичні та мистецькі надбання Глинянщини.

На презентаційній локації також були представлені твори видатного земляка Богдана Стельмаха та видання, присвячене особистості Миколи Лемика.

Ми прагнули показати громаду не окремими фрагментами, а як цілісний культурний простір — із власною історією, ремеслами, пам’ятками, творчими людьми, пісенною традицією та автентичною кухнею.

Окреме місце серед інформаційних матеріалів посіла гастрономічна спадщина села Якторів — борщ якторівських «Бджілок» (підбитий) із печеними на блятах паляницями з маком.

Борщ якторівських «Бджілок» — смак, за яким стоїть історія!

Однією з головних умов фестин було представлення кожною громадою свого борщу. І Глинянщина привезла до Звенигорода не просто страву — вона привезла рецепт із характером та історією.

Господиня із села Якторів Марія Городецька представила борщ якторівських «Бджілок» — підбитий, із печеними на блятах паляницями з маком.

Цей борщ поєднав у собі те, чим завжди була сильною українська сільська кухня: прості місцеві продукти, багатство смаку і рецептуру, що передавалася від покоління до покоління.

Для нього використовують підкопчені свинячі ребра, буряк, моркву, капусту, картоплю, коріння петрушки, селери та пастернак, часник, зелень. Особливого смаку додають помідори, натуральний квітковий мед, а завершальним акцентом стає молода домашня сметана, якою борщ традиційно «підбивають» наприкінці приготування.

А поруч — паляниці з маком, печені на блятах без додавання олії та щедро натерті часниковою заправкою.

Це той випадок, коли одна страва може розповісти про село більше, ніж десятки речень: про його господинь, родинні рецепти, працю, гостинність і пам’ять.

Якторівський борщ викликав щиру зацікавленість гостей фестин і припав до смаку тим, хто завітав до презентаційного простору Глинянської громади. А разом із ним ми презентували найважливіше — нашу традицію гостинності.

Культуру громади неможливо представити без пісні.

На мистецькій сцені фестин Глинянську територіальну громаду представляли творчі колективи Народного дому села Куровичі.

Вокальний ансамбль «КолоСина», керівник Христина Олексів, виконав пісню «Ой, по горі роман цвіте» на слова Тараса Шевченка, музику Ігоря Пелеха, в аранжуванні Ольги Токар.

Народний хор «Колос», керівник Неля Мельник, представив «В’язанку патріотичних пісень» у виконанні а капела.

Українська пісня цього дня звучала особливо символічно. Адже фестини відбувалися у День Державного Прапора України — у час, коли культура, мова, традиція і пісня є не лише нашою спадщиною, а й одним із проявів української стійкості та ідентичності.

За красивою експозицією, виступами, стравами, інформаційними матеріалами та кількома годинами фестивального дня стоїть значно більше — праця багатьох людей.

Хтось готував і перевозив експонати. Хтось працював над оформленням презентаційного простору. Хтось збирав матеріали про культурну спадщину. Хтось готував страви. Хтось репетирував і виходив на сцену. Хтось допомагав із транспортом, організацією, технічними питаннями та десятками непомітних, але необхідних справ.

І саме це, мабуть, стало одним із найцінніших результатів нашої участі.

Глинянщина показала себе не лише своїми килимами, борщем чи піснями. Вона показала себе людьми.

Людьми, які вміють об’єднатися навколо спільної справи.

Людьми, яким небайдуже, як звучить ім’я їхньої громади.

Людьми, які розуміють: культурна спадщина живе доти, доки є кому її берегти, творити й передавати наступним поколінням.

Щиро дякуємо кожному і кожній, хто долучився до підготовки та представлення Глинянської територіальної громади на Мистецьких фестинах «Відома/Невідома Львівщина».

Працівникам міської ради та її структурних підрозділів, установ культури й освіти, учасникам творчих колективів, майстрам, господиням, волонтерам, усім, хто допомагав із підготовкою експозиції, інформаційних матеріалів, страв, організацією та представленням громади.

Це був результат спільної праці. І саме в такій єдності — наша сила.

Ми привезли до Древнього Звенигорода частинку Глинянщини — її пісню, орнамент, килим, смак, історію і традицію.

А найголовніше — показали, що наша спадщина не залишилася лише сторінкою минулого.

Глинящина — це жива нитка поколінь.

Кошти, зібрані під час заходу, були спрямовані на підтримку благодійного фонду «Повернись живим».

Організатори Мистецьких фестин «Відома/Невідома Львівщина» — Львівська обласна військова адміністрація, Львівська обласна рада та комунальне підприємство Львівської обласної ради ТРК «Перший Західний».